Поняття релігійності і духовності та їх взаємодія у творчій спадщині М. І. Костомарова

Анотація

Досліджено розуміння релігійності та духовності Миколи Костомарова у
контексті світової релігієзнавчої думки. Виділено два аспекти релігійності, на
яких концентрує свою увагу М. Костомаров: як певний, особливий погляд соці-
уму на релігію, називаючи її народною релігійністю; і як суб’єктивне внутрішнє
відчуття – релігійну віру. Зроблено висновок, що у М. Костомарова духовність
і релігійність тісно пов’язані між собою через єдине джерело їх активації – по-
чуття. Певні поняття, які були центровими у костомарівському тлумаченні релі-
гійності, набули свого розвитку та оформлення у відомих релігієзнавців початку
ХХ ст., а дослідження народної релігійності дало змогу науково довести етнічну
ідентичність української нації. Завдяки ретельному аналізу історичних джерел та
народних творів М. Костомаров прийшов до висновку, що українці представляють
окремий, відмінний від російського, етнос і достойні на самостійне культурне та
соціальне існування.
Ключові слова: релігія, релігійність, духовність, особистісний аспект, соціальний
аспект, народність, етнос