Капелани українських збройних формувань в Галичині 1914–1919 рр. (за матеріалами спогадів польових духівників)

Анотація

На матеріалах спогадів військових капеланів – священиків Греко-католицької
церкви періоду Першої світової (1914–1918 рр.) та українсько-польської (1918–
1919 рр.) війн проаналізовано становлення інституту польових духівників у
Галичині, виокремлено ключові проблеми, які виникали перед ними у зв’язку
з воєнними діями. Стверджується, що священики в умовах війни виконували не
лише безпосередні обов’язки як духовні особи, а й долучалися до праці у сфері
медичного забезпечення, вирішення військових і громадсько-політичних питань,
опікувалися не лише військовими, а й цивільним населенням. Як моральний
щит українських збройних формувань, вони намагалися створити для воїнів
відчуття дому, надавали їм психологічну підтримку. Мемуарна література також
дозволяє простежити, як нові виклики та люди змінювали самих священиків,
давали їм досвід, який неможливо здобути в умовах мирного часу.
Ключові слова: Греко-католицька церква, Перша світова війна, українсько-
польська війна 1918–1919 рр., українські капелани, мемуаристика