Мемуари Сергія Мокрицького серед літературного свідоцтва тоталітаризму

Анотація

Аналізуються спогади Свідків Єгови, які були репресовані тоталітарними режимами
та спогадам трьох інших авторів, які стикалися з комуністичною системою. Першою опу-
блікованою автобіографією була книга “Особиста зустріч зі Сибіром: меморіальна книга про
депортацію 1951 року” (“Sinasilmitsi Siberiga: mälestusteraamat 1951. aasta küüditamisest”),
написана Сільвером Сілліксааром. Проте більш поширеними є тексти спогадів, укладених
Олегом Гольком: “Свідки Єгови − сибірський маршрут” та “Загартовані в Сибіру. Довідка
розповідей та архівних документів, зібраних вченим-архівістом, живим свідком багатьох
описаних подій”. Також проаналізовано автобіографію Павла Рурака “Три арешти за істину”
(“Три ареста за истину”).
Книга “Шлях Християнина” (“Путь Христианина”), написана Сергієм Мокрицьким, була
опублікована в Москві 2012 р. і, як доведено в статті, є оригінальним документом епохи:
прикордонні сусідські відносини, момент зміни релігії, жорстоке переслідування, зокрема
перебування у таборах. Автобіографія також є свідченням великої віри. Аналіз долі автора
підкреслює значну роль надії в житті особистості в екстремальній ситуації, коли люди були
змушені робити вибір, пов’язаний з великими втратами, у тому числі й емоційними.
Проаналізовано зміст та випуски інших автобіографій. Вони мають характеристики доку-
ментів, тому їм підходить термін “літературне свідоцтво”. Досліджуючи цінність цих текстів,
було доведено, що, незалежно від їхніх естетичних цінностей, вони є важливим елементом
культурної практики. Вони підтримують зміцнення культурної ідентичності групи та спри-
яють творенню колективної пам’яті.
Ключові слова: автобіографія, мемуари, колективна пам’ять, Свідки Єгови, тоталітаризм