Змирщення витокового євангельського віровчення як свідчення адаптації християнства до “світу цього”

(на підставі трансформації ідей про зречення світу і “блаженство бідних”)

Анотація

Зважаючи на недостатню дослідженість первісного і раннього християнства
у вітчизняній релігієзнавчій літературі, автор на підставі аналізу масиву ран-
ньохристиянських праць, канонічних та апокрифічних Євангелій, досліджує
віровчення первісних християн про “світ цей”. У процесі наукових розвідок
з’ясовано, що доконстантинівський період християнської церкви, а в ширшому
розумінні – дособорний чи донікейський, слід розглядати не лише історико-
хронологічно, а насамперед ідеологічно, доктринально. Доведено, що в процесі
пристосування християнства до існування у “царстві кесаря” (особливо, коли
воно стає узасаднюватись у статусі офіційної релігії Римської імперії) з його
віровчення починають прибиратися “незручні” місця, “пом’якшуватись” єван-
гельське морально-етичне вчення, викривляється початковий зміст положень
Нагірної проповіді, зокрема віровчення про “світ цей” і “блаженство бідних”.
Висновки цього дослідження дозволяють суттєво виправити наявні неточнос-
ті у поглядах на дособорний період існування християнства і в такий спосіб
більш адекватно відтворювати етапи та особливості соціально-богословської
еволюції християнства.
Ключові слова: християнство, раннє християнство, Ісус Христос, Єван-
гелія, Новий Завіт, церква, світ, бідність, багатство