Винайдені традиції в храмовій архітектурі Російської православної церкви пострадянського періоду
Анотація
Розглядається феномен винаходу традицій у храмовому будівництві
Російської православної церкви кінця ХХ – початку XXI ст.: причини і
механізми виникнення явища, вплив на тенденції архітектурного формо-
утворення, регіональна специфіка в культовій архітектурі Росії, Білорусі,
України та Польщі.
З’ясовано, що заміщення автентичних храмобудівних практик винайде-
ними і сприйняття останніх як справжнього повернення до давніх настанов
відбувалося в чотири етапи: 1) сер. XIX ст.; 2) початок XX ст.; 3) середина
XX ст.; 4) кінець XX – початок XXI ст.). Визначено концепції й архітектурні
рішення, які набули статусу традиційних у пізньорадянський і пострадянсь
кий періоди: збірний образ білого хрестовокупольного храму з позолочеими
чи золотими куполами; поділ історичних і сучасних архітектурних стилів на
канонічні і неканонічні для православного зодчества; храмобудівний канон,
комплементарний іконописному канону; символічне трактування пропорцій
церкви, а також всіх конструктивних і декоративних елементів.
Проблематизація винайдених традицій є необхідною умовою розвитку
православної архітектури та збереження автентичних локальних особли-
востей зодчества України, Росії, Білорусі та Польщі не тільки в колективній
пам’яті, а й у сучасній проектній і реставраційній практиці.
Ключові слова: православна храмова архітектура, Російська православна
церква, сакральна архітектура, винахід традицій, автентичність
