Римо-католицьке чернецтво у Східній Галичині на початку ХХ ст.

Анотація

Розглянуто загальні кількісні, структурні та соціально-демографічні
характеристики римо-католицького чернецтва Східної Галичини як скла-
дової Галицького коронного краю Австро-Угорської монархії на початку
ХХ століття. Зазначається, що з другої половини ХІХ ст. спостерігалося
відновлення діяльності римо-католицьких чернечих спільнот на теренах
краю після періоду їх занепаду в епоху просвіченого абсолютизму. Для
соціального портрета римо-католицького чернецтва кінця ХІХ – початку
ХХ ст. було характерне значне переважання жіноцтва, а також активна
освітня, виховна, доброчинна та інша праця серед населення. Численне
римо-католицьке чернецтво в краї значно переважало кількісними параме-
трами відповідні структури української Греко-католицької церкви. Зокрема,
якщо станом на 1911 р. у Східній Галичині налічувалося всього 274 греко-
католицьких монахів і монахинь, то різноманітні римо-католицькі ордени й
конгрегації мали їх відповідно 2210, що свідчило про понад восьмикратну
кількісну перевагу останніх. Активне й численне чернецтво певним чином
компенсувало брак римо-католицького духівництва, що було важливим
для галицьких поляків з погляду їхнього намагання зберегти свій “стан
володіння” (свою домінантну присутність) у регіоні з переважаючим
українським населенням.
Ключові слова: чернецтво, Римо-католицька церква, Галичина