Святогірський монастир між московською владою та українськими козацькими впливами (ХVІ−ХVІІ ст.)

Анотація

Автором проаналізовано історію Святогірського монастиря ХVІ−
ХVІІ ст. під кутом зору взаємовідносин його насельників з московським
православ’ям, царським урядом та українськими козаками. Показано
важливе значення Святогірської обителі в процесі заселення Слобідської
України. Відомо, що в ХVІ−ХVІІ ст. московська влада використовувала
стратегічне розташування монастиря у військових заходах, спрямованих на
захист від татарських набігів. Святогірські монахи зберігали тісні зв’язки з
Московською державою, отримуючи від неї матеріальну й військову допо-
могу. У статті також розглядаються численні факти взаємодії святогірських
іноків з українськими поселенцями й козаками. Через промосковську орі-
єнтацію цієї чернечої спільноти такі контакти мали характер як мирного,
так і конфліктного співіснування. Саме така орієнтація не дозволила цьому
монашому осередкові стати духовно-релігійним центром українського
козацтва Слобожанщини та Запорізької Січі. Зроблено висновки, що така
ситуація могла виникнути через історичну специфіку розвитку Слобідської
України у трикутнику спроб поширення московської присутності на цих
землях, української колонізації Дикого поля та перманентної татарської
загрози в ХVІ−ХVІІ ст.
Ключові слова: православ’я, монастир, монахи, українське козацтво,
Слобідська Україна, Святі Гори