Протестантські конфесії в оперативних розробках радянських органів державної безпеки (1940–1950-ті рр.)

Анотація

Аналізуються процеси у сфері державно-конфесійних відносин упродовж
повоєнного десятиліття. Останнє включає в себе парадоксальні за своїм
змістом періоди: “пізній сталінізм” з його позірною лібералізацією полі-
тики щодо релігії й Церкви та “хрущовську відлигу” з жорстким наступом
на релігійне життя. Предметом дослідження є діяльність органів державної
безпеки (НКДБ – МДБ – КДБ СРСР і УРСР), відображена в директивних і
оперативних документах. Об’єктами їхньої уваги, поряд з іншими конфесі-
ями, були протестантські громади, діяльність яких активізувалася в період
окупації.
Авторка на підставі архівних документів розглядає особливості
агентурно-оперативної роботи співробітників спецслужб у протестантському
середовищі, де, на їх думку, залишилася “агентура гестапо” й вогнища “ан-
тирадянської діяльності”. З іншого боку, на органи держбезпеки на місцях
покладалися конкретні завдання: не допустити зростання чисельності громад,
боротьби з пацифістськими переконаннями, розпуску створених у період
окупації центрів тощо. Розкриваються конкретні методи впливу спецслужб
на громади єговістів, адвентистів сьомого дня, адвентистів-реформістів,
баптистів. У аналізованих документах протестантські громади іменуються
виключно сектантами. До останніх зараховувалися й духовенство та віряни
Істинно-Православної церкви. Органи держбезпеки залишалися домінуючим
інструментом тиску на суб’єктів релігійного життя.
Ключові слова: протестантські громади, Народний комісаріат держав-
ної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки,
агентурно-оперативна діяльність