“…и онъ будетъ имъ тѣмъ, чѣмъ долженъ быть, – отцем, врачемъ душъ и тѣлесъ!..”: о. Іван Наумович про священиків і гомеопатію

Анотація

Священик Іван Наумович (1826–1891) був прихильником лікування
гомеопатичними засобами, що обґрунтовував недостатнім рівнем розвитку
тогочасної медицини, її недоступністю для сільського населення Галичини.
Свої теоретичні міркування та власний практичний досвід він виклав у над-
рукованих у русофільському періодичному виданні “Временникь Института
Ставропигійского” статтях про гомеопатію, які були присвячені лікуван-
ню людей (“Душпастырство и гомеопатія”) і тварин засобами гомеопатії
(“Найголовнѣйшіи болѣзни домашного скота, и способъ ихъ лѣченія сред-
ствами гомеопатическими”). Оздоровлення недужих, на думку І. Наумовича,
належить до священичих обов’язків поряд із виконанням безпосередніх душ-
пастирських функцій. Гомеопатія приваблювала о. Івана своєю ефективністю,
доступністю й нешкідливістю, на відміну від традиційної медицини. Цей
спосіб лікування набув певної популярності на галицьких теренах у ХІХ ст.,
і вдавалися до нього переважно саме священики, намагаючись таким чином
прислужитися парафіянам. Своєю теоретичною та практичною діяльністю
І. Наумович прагнув поширити серед селянства культуру медичних знань,
побороти існуючу забобонність і віру в магію.
Ключові слова: Іван Наумович, священики, гомеопатія