Релігійний аспект присутності норманів на заході Українського Лісостепу (про час та умови появи маніхейської єресі)

Анотація

Проаналізовано повідомлення середньовічних писемних джерел про
народ морський ал-маджус (ар-рус, нормани), яких охарактеризовано як
християн, хоча скандинави в той час залишалися язичниками. З’ясовано, що
ім’я царя валінани – Маджака, який неодноразово згаданий ал-Мас’уді в його
творах, має релігійне походження з Азії, з району Согдіани. Висловлено здо-
гад, що ал-маджус (назва яких має безпосереднє відношення до Маджака), є
нащадками герулів і боранів (варинів), які в пізньоримський період заселяли
Правобережжя України. Під натиском гуннів (ефталітів) в останній чверті
ІV – на початку V ст. згадані спільноти, разом з вестготами, переселились на
узбережжя Галлії та Іспанії, де продовжували здійснювати морські походи
до початку ісламської окупації цих земель (711 р.), залишаючись, судячи з
усього, прихильниками ранньохристиянського маніхейства. Після цього, на
початку VІІІ ст. вже під назвою нормани – руси (рутени) частина згаданих
спільнот повернулася на колишні землі в Українському Правобережжі в т. ч.
на Волино-Подільське порубіжжя (Плісниське та інші городища і підкурганні
могильники з інвентарем “скандинавського” типу) і Західне Надбужжя, при-
нісши з собою властиві їм маніхейські вірування.
Ключові слова: нормани, ферули, варини (борани), руси, маніхейство,
Маджак, ал-маджус