Ритміка ритуальної поведінки в контексті історичних фігурацій релігійності

Анотація

З позицій соціального конструкціонізму проаналізовано психолого-історичні
трансформації ритуальної поведінки у контексті структури релігійності. Визначені їх
особливості в історичному фігуруванні ритуальної поведінки як регулярної практики,
що відзначається закономірною ритмікою. На основі аналізу теоретичних підходів та
результатів емпіричних студій в межах чотирьох течій дослідження ритуалу з’ясовано,
що ритуальна поведінка особистості представлена континуумом форм соціальної
стабільної поведінки. Показано, що вони відрізняються характером повторюваності,
тобто засвідчують неперервну ритміку ритуальної та ритуально-побутової поведінки, її
фігуративний характер. Виокремлено низку реляційних маркерів морфогенезу ритуалу, а
саме: рекурентність, періодичність, рекурсивність, пертурбативність. Припущено що ці
маркери засвідчують основні типи ритміки психолого-історичних фігурацій ритуальної
поведінки особистості в межах традиційної, модерної та постмодерної релігійності та
здатні описувати її основні історичні фігурації.
Ключові слова: ритуальна поведінка, регулярна практика, соціально-психологічна ритміка