Методологічні проблеми застосування теорії «церква-секта» при дослідженні історії релігії

Анотація

Розглядаються перспективи використання теорії «церква–секта» при дослідженні
історії релігійних рухів. Показано, що при цьому постає проблема герменевтичного кола.
Охарактеризовані можливості вирішення даної проблеми на основі методології конструк-
тивних типів Говарда Беккера та ідей Еви Доманської. Обґрунтований взаємозв’язок між
різними критеріями, що використовуються в рамках теорії «церква-секта». Охарактери-
зовані можливості емпіричної перевірки теорії «церква-секта» спираючись на визначення
сутності соціальних законів Олександра Зінов’єва та принцип фальсифікованості Карла
Поппера. З’ясовано, якого масштабу релігійні групи (конфесії у цілому чи їхні окремі
общини) можуть бути об’єктом аналізу в рамках типології «церква–секта». Показано, що
теорія «церква–секта» може застосовуватися не лише задля аналізу релігійної конфесії
загалом, але і стосовно окремих общин всередині конфесій.
Ключові слова: теорія «церква–секта», герменевтичне коло, конструктивні типи,
критерій Поппера, універсальна церква