Українська Греко-католицька церква та націоналістичний рух в Україні: між діалогом та конфронтацією (ХХ – початок ХХІ ст.)

Анотація

Проаналізовано відносини Української греко-католицької церкви та націоналістич-
них громадсько-політичних структур в історичній ретроспективі. Акцентовано увагу
на значній консолідаційній ролі Церкви у міжвоєнний період ХХ ст., відзначено, що
УГКЦ у цей час, з одного боку, не толерувала націоналістичну ідеологію, основна
ідея якої зводилася до формули «нація понад усе», з іншого – у період бездержавності
українського народу вона не засуджувала патріотичні почуття українців, які намагалися
відновити Українську державність. Констатовано, що у радянський період унійна Церква
стала однією з надійних опор опонентів Компартії України, а вихід УГКЦ з «катакомб»
наприкінці 80-х років ХХ століття став одним із сегментів антикомуністичного руху,
який призвів до руйнації комуністичного режиму. Доведено, що у сучасних геополі-
тичних умовах духівництво УГКЦ нерідко критикує праворадикалів за націоналізм,
який побудований на ксенофобських, расистських гаслах та не має нічого спільного з
«християнським патріотизмом».
Ключові слова: УГКЦ, націоналізм, Українська держава, праворадикальний рух,
націоналістична ідеологія, конфронтація