Розвиток реставраційної справи в Галичині ХХ ст.: творчий досвід Льва Ґеца

Анотація

Досліджено питання історії становлення реставраційної справи на території сучасної Західної України (Галичини) та Східної Польщі, зокрема у львівських музейних осередках ХІХ – початку ХХ ст. Визначено, що реставрацією давніх пам’яток образотворчої культури (живопис, графіка, архітектура, прикладне мистецтво та ін.) займалися здавна, а з початком ХІХ ст. цей фах став одним із найбільш затребуваних у музейництві, яке у згаданий період інтенсивно розвивалося й навіть отримало державну підтримку. Великі приватні колекції зразків давнього мистецтва, які з різних причин перетворювалися на публічні інституції – музеї, вимагали належного догляду, що актуалізувало потребу відповідних кваліфікацій. Тож уже на межі ХІХ–ХХ ст. з’являється новий вид діяльності працівників культури, котрі тепер не лише створюють власні художні роботи, але й відновлюють пам’ятки, що зберігались у музейних та інших колекціях. Одним із таких професіоналів, які паралельно з образотворчістю займалися реставрацією, був відомий художник, засновник і багатолітній директор музею “Лемківщина” (Сянок, Польща) Лев Ґец.
Ключові слова: реставрація, давні пам’ятки, музейна справа, професійний реставратор