Впровадження григоріанського календаря у літургійну практику православною церквою Польщі у 1924 р.

Анотація

Вказано, що одним із пріоритетних питань у житті Православних церков після Першої світової війни стало календарне питання. Існувало усвідомлення необхідності узгодити діючий у них юліанський церковний календар із новим стилем, за яким жили їхні держави. Це було продиктоване як церковно-релігійними мотивами, так і міркуваннями політичного, економічного та культурно-освітнього життя.
Проілюстовано, що запровадження григоріанського календаря у Православних церквах, зокрема на етнічних українських територіях, зустрічало спротив як серед духовенства, так і серед віруючих. Так, вказано, що Собор єпископів у Почаївській лаврі благословив збереження старого стилю на вимогу віруючих і водночас збереження нового стилю для тих із них, хто мусив його дотримуватися відповідно до службового становища чи інших обставин. Зазначено, що українське населення на теренах Польської держави вороже поставилося до календарної реформи, вбачаючи у ній замах на східний обряд. Також її засуджували преставники українського національного політичного проводу як загрозу для національної самоідентифіцації українців Польщі та їх єдності зі співвітчизниками на Наддніпрянщині.
Ключові слова: календарна реформа, григоріанський календар, новий стиль, православні Церкви, Радянська Росія, Польська Республіка