Церква і революція 1917 року: проблема радянського історіографічного досвіду

Анотація

Присвячено огляду проблеми Православної церкви та революції 1917 р. в радянській
історіографії. Автор обґрунтовує доцільність поділу останньої на дві частини: партійну та
офіційно-церковну. Визначення радянських праць з історії Церкви пізнього синодального
періоду в якості «історіографії» є проблематичним. Більшість з них бачила світ лише в
рамках «науково-атеїстичної пропаганди», до того ж, їм бракувало посутнього інтересу
до небільшовицьких аспектів історії в післялютневий період. Комуністична доктрина до-
зволяла оперувати лише різко спрощеним і негативним образом Церкви як «надбудови»
над «експлуататорським ладом». Церковна історіографія, яка мала би бути альтернативою,
насправді зводилася до ювілейних нарисів в офіційному часописі. Її головними концеп-
туальними особливостями було вихваляння радянського режиму, що звільнив Церкву від
«кайданів царизму», очорнення імперського періоду і боязкі спроби створення концепту
«соціалістичного православ’я». Зроблено висновок про небезпечність підпорядкування
церковно-історичних студій будь-яким ідеологічним доктринам.
Ключові слова: Церква, революція, історіографія, 1917 рік, церковно-історичні стдії