Становище юдейських громад в УРСР у період масової антирелігійної кампанії (1958 – середина 1960-х рр.)

Анотація

Розглядаються малодосліджені аспекти державно-церковних взаємин в УРСР
упродовж 1958 – середини 1960-х рр. На прикладі постанов та директив, що призвели
до зміни партійної тактики у релігійному питанні, аналізується політика радянської
влади щодо юдейських об’єднань та визначається їх становище в умовах державно-
партійного контролю. Проаналізовано рішення Ради у справах релігійних культів, які
зобов’язували керівництво обласних і районних владних структур вживати заходів
з локалізації діяльності духівництва й обмеження релігійних прав. Висвітлюються
основні форми боротьби державно-партійного керівництва з юдейськими громада-
ми у зазначений період. На прикладі юдейських громад Львова, Харкова, Одеси,
Дніпропетровська, Чернівців та Севастополя показано становище віруючих.
Викладено інформацію про численні кадрові зміни в ешелонах влади, зміни у
законодавстві про релігійні культи, що значно спрощували та прискорювали процедуру
закриття церков і зняття з реєстрації релігійних громад. Репрезентовано особливості
функціонування виконавчих органів юдейських громад, порядок відкриття синагог,
реєстрації служителів культу та об’єднань віруючих, кількісний і якісний склад рабинів,
приховані протести інтелігенції, функціонування міньянів. Автор звертає увагу, що
впродовж 1959 р. – початку 1964 р. на території України мережа юдейських об’єднань
зменшилася майже на 60 %, що значно перевищувало цей показник, порівняно з іншими
конфесіями. Зазначається, що переслідування юдаїзму в УРСР мало значний резонанс
у світі, який нехтувався партійно-державним керівництвом СРСР.
Ключові слова: синагога, юдейські громади, міньян, духовенство, партійний і
державний контроль, Рада релігійних культів, релігійні права