Орієнтація Почаївського монастиря на Москву (20-ті роки ХVII – 10-ті роки ХVIIІ століття). Причини, перебіг, результати

Анотація

З’ясовано, що православний Почаївський монастир, від часу свого заснування (1597) до початку XVIIІ ст. розвивався у Речі Посполитій в умовах паралельного існування двох Київських митрополій: унійної та ортодоксальної, яке відзначалося їхнім протистоянням. Підтверджено, що перепідпорядкування Київської православної митрополії та Почаївської обителі як її складової (1686) від Константинопольської до Московської патріархії вплинуло на внутрішнє життя почаївської братії. Наголошено, що почаївські ігумени у досліджуваний період орієнтувалися на підтримку Московського царства. Відповідну ситуацію пояснено їх бажанням зберегти монастир в православній юрисдикції. Доведено, що незгода частини почаївських ченців зі станом, в якому опинилася їхня обитель, призвела до відкритого протистояння серед братії. Обґрунтовано, що втрата московського впливу на Правобережній Україні, призвела 1712 р. до переходу Почаївського монастиря в юрисдикцію Унійної церкви. Досліджено зв’язок внутрішніх змін в обителі з тогочасними подіями суспільного життя. Проаналізовано внесок окремих діячів у поступ чернечого осередку. Визначено мотиви, особливості та наслідки орієнтації Почаївського монастиря на московську державу.