Науковий щорічник «Історія релігій в Україні». Інститут релігієзнавства – філія Львівського музею історії

Єгипетські культи в Північному Причорномор’ї та Українському степу за даними пам’яток епіграфіки та археології (VІ ст. до н. е. – IV ст. н. е.)

Andriy Korchak — 2023-05-25

Зібрано та проаналізовано відомості про знахідки на території Північного Причорномор’я та Українського степу предметів пов’язаних з культами божеств єгипетського походження. Подано їх максимальний перелік та коротку характеристику. Визначено час їхньої появи та побутування на території України. Висвітлено питання функціонального призначення такого типу сакральних пам’яток. Обґрунтовується думка, що способи поклоніння єгипетським божествам могли мати як загальний, так і приватний характер, а їхні культи були еллінізовані за своєю суттю.
Ключові слова: єгипетські божества, культові предмети, пам’ятки епіграфіки та археології, Північне Причорномор’я, Український степ

Боги-цілителі як символ незалежності грецьких міст римської провінції Азія

Анастасія Баукова — 2023-05-25

У статті досліджено релігійний аспект самопрезентації грецьких міст римської провінції Азія в добу Антонінів та Северів на прикладі Асклепія та пов’язаних із ним постатей. Показано, що на відміну від писемних джерел, нумізматичні матеріали доводять, що Асклепій не був просто богом – покровителем медицини, а тісно пов’язаний із ідентичністю та управлінням. Висновується, що Аскленій був символом збереження грецької системи цінностей в умовах романізації.
Ключові слова: Асклепій, Гігіея, Телесфор, Пергам, Севери, Антоніни, монети, римська провінція Азія

Запровадження Великого канону св. Андрея Критського в Київській Русі під час Великого посту та його формування у Церквах Володимирового хрещення впродовж століть

Petro Sabat — 2023-05-25

Висвітлено процес зародження та формування Великого канону св. Андрея Критського у Східній церкві. Подано його первісну назву та доведено неоригінальність тієї редакції, в якій цей текст дійшов до наших днів. Розкрито причину впровадження цього молитовного твору в богослужбову практику Східної церкви в період Великого посту.
З’ясовано, що Великий канон є покаянною автобіографією преподобного Андрея Критського, якого й вважають його автором, незважаючи на те, що текст згодом був скорочений і доповнений іншими канонами – Косми Маюмського та Івана Дамаскіна.
Вказано час появи Великого канону св. Андрея Критського в Київській церкві. Простежуються етапи формування його в слов’янській традиції (Київській і Московській церквах). Виявлено перші друковані варіанти цього твору в Тріодях домогилянської та дониконівської реформи. Охарактеризована редакція, яка ввійшла до могилянської й никонівської Тріоді.
Розглянуто структуру Великого канону св. Андрія Критського й встановлено, що він на основі прикладів із життя старозавітних та новозавітних осіб у цілому своєму змісті дуже добре розкриває проблему гріха та його наслідку для людини, причому показані в цьому творі старозавітні події цілком суголосні із життям XXI cт. Це унікальний церковний твір, під впливом якого людина може не тільки сокрушити своє серце для навернення, але пізнати свого небесного Творця та жити згідно з Його волею.
Повідомлено, що в українських церквах Київської традиції Великий канон св. Андрея Критського сьогодні звершується за богослужінням окремими частинами в понеділок, вівторок, середу й четвер першої седмиці Великого посту, а з четверга п’ятої седмиці переноситься на середу та прочитується цього дня повністю. Зазначено, що для цього канону в Церквах Володимирового хрещення в сьогоденні існує відповідна літургійна книга – Посна тріодь.
Ключові слова: стихира, Великий канон св. Андрея Критського, Великий піст, Посна тріодь, слов’янська традиція, Київська церква, Церкви Володимирового хрещення

Practices of monks in the Pochaiv monastery printing house of the 18th century

Ivan Almes — 2023-05-25

The paper studies the practices of monks in the Pochaiv Basilian monastery printing house in the 18th century. It was one of the typical Ukrainian monastery typographies of the premodern time. Monks-professional, together with other non-monks’ staff (engravers, foundries, etc.), ensured the functioning of the mentioned printing house. Research on the visitation descriptions of the 1730s and 1770s has found that up to seven monks worked in the typography. The cited archival sources traced the dynamics of monks’ practices in the printing house of that time. In the 1730s, young 20 years old Basilians operated the Pochaiv typography under the chief elder hieromonk called prefect. They all worked without any payment because of some obedience within the monastery community life. In the 1770s, learners of the local monastery printing house still provided most of its activities. These Basilians started their monastery life in Pochaiv and learned printing crafts there. Because the type of monastery printing house strictly regulated its activities without non-monastic practices, monks had to learn printing affairs and be effective in typography without breaking clausura rules. That was impossible if they left monasteries (disobeyed clausura) and had lessons in craftsman, for instance, in Lviv. If Basilians with local primary schooling carried out almost all technical issues in the typography, then more educated and skilled monks censored and corrected editions there. They also started monks’ life in the local Pochaiv monastery but later graduated from philosophical and theological studies within Ruthenian Basilian province or, less often, in Rome. The paper concludes that monks-professionals fixed out a successful Pochaiv printing house that was approved not only by high-quality editions but by a simple fact – 40% of all monastery incomes in some decades from the typography.
Keywords: Pochaiv monastery, Basilians, monastery printing house, prefect of typography

Традиційна релігійність у соціокультурному континуумі межовості (1920‒1930-ті рр.)

Alla Kyrydon — 2023-05-25

Статтю присвячено дослідженню трансформації релігійності населення в один із переломних в історії суспільства й держави періодів – 1920‒1930-х рр. Доведено, що утвердження більшовицького політичного режиму в Україні та соціоекономічні модернізаційні процеси спричинили не лише кардинальні суспільно-політичні та соціально-економічні зрушення, але й упослідували утвердження нової соціокультурної реальності, формування нової системи ціннісних орієнтацій тощо. Обґрунтовано, що в період межовості 1920‒1930-х рр., з одного боку, спостерігаємо тривку релігійність, підтримувану частиною сільського населення, з іншого ‒ формування когорти прихильників нової ідеологічної системи і нової соціалістичної обрядовості.
Ключові слова: релігійність, традиція, Церква, межовість, українське селянство, радянська держава

Кримінальна справа єпископа Івана (Лятишевського) як джерело вивчення повсякденного життя греко-католицького духовенства

Oleh Yehreshii — 2023-05-25

Проаналізовано кримінальну справу, відкриту в 1945 р. радянськими спецслужбами на єпископа-помічника Станиславівської єпархії Української греко-католицької церкви, педагога, доктора богослов’я Івана (Лятишевського). Показано важливість такого документального джерела, з огляду на обмеженість інформації про цього релігійного діяча, коротко викладеної в матеріалах енциклопедичного чи популярного характеру. З’ясовується інформаційний потенціал кримінальних справ як джерельної бази для вивчення повсякденного життя греко-католицького духовенства. З цією метою розглянуто всі їхні атрибутивні складові та їхнє змістове наповнення: анкети заарештованих священнослужителів, біографії, обставини затримання, подробиці обшуку помешкань, особливості проведення допитів, витяги з протоколів вироків тощо.
Ключові слова: єпископ Іван (Лятишевський), кримінальна справа, радянські спецслужби, повсякденність, першоджерело, греко-католицьке духовенство

Греко-католицька Богословська академія у Львові в умовах переслідування Церкви радянською владою

Vasyl Harandzha — 2023-05-25

Проаналізовано діяльність греко-католицької Богословської академії у Львові, вищого навчального закладу, заснованого митрополитом Шептицьким, в часі першої окупації Галичини радянською владою в 1939–1941 рр. та після повернення більшовиків у 1944 р. Показано, що попри несприятливі внутрішньополітичні обставини, Андрей Шептицький та ректор Йосиф Сліпий докладали максимальних зусиль не лише для збереження, але й для розвитку богословської освіти в середовищі греко-католиків.
Ключові слова: Богословська академія, Українська греко-католицька церква, Андрей Шептицький, Йосиф Сліпий, Друга світова війна, радянська окупація

Порятунок єврейських жінок монахинями Студійського уставу під час Голокосту

Yurij Skira — 2023-05-25

вивчено обставини та способи порятунку єврейських жінок монахинями Студійського уставу під час Голокосту. Показано суспільно-політичні умови, стан студитських монастирів перед 1939 р. і в період Другої світової війни. Обґрунтовано, що події літа 1942 р., а саме звернення рабинів Давида Кагане й Кальмана Хамайдеса, спонукали митрополита Андрея Шептицького розпочати широку акцію порятунку євреїв. Простежено участь різних згромаджень у цьому процесі. Основну увагу зосереджено на чернечих осередках студиток.
Ключові слова: монахині Студійського уставу, євреї, жінки, Голокост, переховування

“Християнський анімізм” як теоретичний конструкт і релігійна практика

Vitalii Shchepanskyi — 2023-05-25

Описано становлення теоретичного конструкту “християнський анімізм” у контексті оновленої академічної зацікавленості до архаїчних форм релігії. У цій роботі подано огляд адаптованого розуміння анімізму в контексті християнського богослов’я, що кардинально відрізняється від класичного розуміння анімізму в християнському вченні. Також було розглянуто критичний погляд теоретиків “християнського анімізму”, що передбачає фундаментальну роздвоєність між об’єктивним характером і суб’єктивною культурою. Простежено розвиток та практична реалізація ідеї “християнського анімізму” у межах концепцій, що пов’язані з дослідженням взаємодії релігії та природи і духовності корінних народів Північної Америки.
Ключові слова: християнський анімізм, новий анімізм, екологія, природа, корінні народи

Деякі аспекти загальнохристиянського та етноісторичного контекстів формування культу чудотворних образів

Iryna Haiuk — 2023-05-25

Висвітлено ключові аспекти формування та розгортання основного міфологічного образного ряду християнської ойкумени та окремих його етнонаціональних проявів. З’ясовано, що поява іконописання стала одним із свідчень виходу християнства поза межі етнонаціонального юдейського середовища і першим кроком з перетворення його в світову релігію. Показано, що безумовно домінуючим типом чудотворних ікон були богородичні. Доведено, що через формування культу чудотворних образів Богородиці (ікон та в католицизмі статуй Чорних Мадонн) в християнську сакральну ієротопію інкорпоровується та зберігається трансформований і максимально завуальований образ Великої Богині-Матері, жіночий Принцип як фундаментальна її складова.
Ключові слова: Богородиця, ієротопія, Ізіда, ікона, культ, Велика Богиня-Мати, християнство, Церква, чудо

Релігія як структурна складова функціонування сучасного суспільства

Victoria Khudaverdiyeva — 2023-05-25

Предметом дослідження є роль релігії у визначенні сенсу життя віруючих сучасної України. У статті, з урахуванням аналізу праць сучасних учених та античних мислителів, зазначається, що релігія – явище загальне і виконує важливі позитивні функції у суспільстві. Релігія, зокрема християнство, завжди було (і має бути) джерелом сенсу життя своїх послідовників. Реалізація релігією такої сенсоутворюючої та сенсотранслюючої функції є важливою умовою соціальної значущості та впливу релігії. Масштаби соціальної ролі релігії є неочевидними і є предметом дискусії, тому для точного розуміння проблеми функціональності релігії для сучасних суспільств було проаналізовано і визначено рівень включеності релігії в соціальні процеси та свідомість широкого загалу населення.
Ключові слова: соціальні функції релігії, значимість релігії у суспільстві, православ’я, сенс життя, духовна криза суспільства, особливості сприйняття смислів, цінності, роль релігії

Особливості функціонування буддійської традиції тхеравади в Україні

Mykyta Barkovskyi — 2023-05-25

Досліджено становлення особливості однієї зі шкіл буддизму в Україні – тхеравади. З’ясовано функціонування буддійських громад в Україні: фонд Аджана Хуберта; “Медитація Віпасана С. Н. Ґоєнка в традиції Саяджі У Ба Кхіна”, ченці Бганте Нарада, Бганте Ратанасіла, Бганте Саранасіла, Бганте Тітідгаммо. Проілюстровано сучасний стан та діяльність представників тхеравади, їхню роль в соціумі й подальша перспектива розвитку. Проаналізовано вибрані буддійські тексти та основу вчення шкіл традиції тхеравади в Україні, основні практики та їх витоки. Зроблено висновок щодо ролі й значення ретритів як кроскультурного виміру, де буддизм традиції тхеравади виходить за межі свого традиційного етноконфесійного регіону та формує зв’язок між буддійською традицією і сучасною українською дійсністю.
Ключові слова: тхеравада в Україні, ретрит, дгамма, віпасcана, Тіпітака, Сатіпаттхана-сутта, Метта-сутта, Абгідгамма-пітака

Єлизавета Могила і Мирон Барновський – покровителі Задарівського монастиря (за документами XVII–XVIII ст.)

Bohdan Smereka — 2023-05-25

До наукового обігу впроваджено три документи першої третини XVII ст. з історії православного монастиря неподалік с. Задарова в Галицькій землі Руського воєводства (Львівська єпархія). Мова йде про акти надань Єлизаветою Могилою (вдовою молдовського господаря Єремії Могили; 1613 і 1614 рр.) та Мироном Барновським (в минулому ‒ молдовським господарем; 1630 р.) підданих із м. Ляцького та с. Задарова на користь монастиря. Розглянуто акт підтвердження перелічених вище дарчих грамот (1666) та візитацію обителі 1760 р. На підставі аналізу джерел та літератури з’ясовано, що правителі сусіднього Молдовського князівства отримали можливість надавати привілеї православному монастирю в Речі Посполитій після набуття індигенату та придбання Устянської маєтності, в якій ця обитель знаходилася.
Окреслено коло ймовірних фундаторів Задарівського монастиря.
Ключові слова: Задарів, Львівська єпархія, православний монастир, Єлизавета Могила, Мирон Барновський, Молдовське князівство

З рукопису священника Володимира (Валеріана)I Михайловича Георгієвського (автобіографія)

Svitlana Smirnova — 2023-05-25

Опубліковано частину рукопису про життя і діяльності священника, краєзнавця, археолога, музейного працівника, ректора Кам’янець-Подільського інституту Володимира (Валеріана) Михайловича Георгієвського.
Визначено авторство рукопису В. М. Георгієвського. Звертається увага на те, що він вперше був засуджений та відбував покарання під час арештів подільського духовенства в 1930-х рр., а у 1942 р. повернувся до Кам’янця-Подільського та брав активну участь у культурному житті міста. За співпрацю з німцями під час окупації Кам’янця-Подільського (1941‒1944 рр.) В. Георгієвський був вдруге репресований радянською владою..
Ключові слова: музейний працівник, священник, археолог, репресії, с. Кадиївці, с. Чорнокозинці, с. Залуччя, м. Кам’янець-Подільський, Володимир (Валеріан) Георгієвський