Богословський потенціал сучасного православ’я та його вплив на розвиток індивідуальної релігійності віруючого

Анотація

Аналізується концепт “онтологічної гносеології”, що передбачає
“живе знання” на противагу абстрактно-схематичному, коли знання не
відокремлюється від життєвої практики. Автор досліджує богословсь-
ку парадигму, в якій індивідуальна діяльність православного віруючого
розуміється як активний процес творчого перетворення світу в контексті
пізнання (розуміння) загального духовного смислу природи речей та явищ.
Тут індивідуальна діяльність православного віруючого сприймається
свідомою, творчою, активною частиною релігійної істини. З’ясовано, що
зазначеній вище методології властивий особливий реалізм, онтологічна
єдність релігійного об’єкта та суб’єкта пізнання, несприйняття абстрак-
тних, ідеалістичних схем, формального раціоналізму, редукціонізму,
будь-яких демаркацій, фальсифікацій, жорсткого поділу знання на наукове
(понятійне, аналітичне), позитивне, істинне та “ненаукове” (богословське),
нормативне та неповноцінне. Визначено, що у межах “нової” гносеології
здійснюється своєрідний богословський синтез емпіризму та раціоналізму,
формується одухотворене, осмислене буття православного віруючого. З
огляду на затребуваність гуманістичного потенціалу сучасного богослов’я,
запропонована проблема має актуальне значення. Сформульований нами
принцип передбачає включення творчості до всього спектра взаємовідносин
православного віруючого з Богом та людьми. На думку автора, цей принцип
слугує найвагомішим ціннісним орієнтиром, виступає головним критерієм
відповідності індивідуальної релігійності та православної світоглядної
парадигми.
Ключові слова: онтологічна гносеологія, індивідуальна діяльність (прак-
тика) православного віруючого, творчість, релігійна істина, гуманістичний
потенціал сучасного богослов’я