Львів як столиця та церковний центр Русі XV–XVIII ст. в письменстві, актових і картографічних документах

Анотація

Розглянуто феномен столиці Львова в епоху пізнього середньовіччя та раннього нового часу. До уваги взято згадки про столичний характер міста і про його значення як релігійного центру в тогочасних історичних та художніх творах, юридичних документах, на картах. Зазначено, що про столичність Львова вперше в історичній літературі написав польський учений Ян Длуґош. Пізніше, у XVI ​​ст., це поняття поширилося серед інших істориків і з’явилося на сторінках художньої літератури. У суспільній думці конкурували два взаємовиключні топоси: Львів як столиця Русі (або Червоної Русі) та місто прикордонного типу. У столичному статусі цей міський осередок фігурував і в різних правових актах, а також картографічних джерелах. Хоча Львів і далі називали “столицею Русі”, він поступово втратив свій руський (український) характер, утвердившись як найпотужніший економічний центр пізньосередньовічного та ранньомодерного періодів. Церковні реалії тієї доби якнайкраще відображають столичну роль міста, заснованого у княжі часи.
Ключові слова: Львів, столиця Русі, церковний центр руських земель, Руська земля, польська історіографія, картографія, актові документи